Україна рідна ненька.

Мова солов’їна і рідненька.

Її краї безмежні і просторі.

Кордони неможливо описати в просторі.

 

України шляхи безмежні.

Люди в ній незалежні.

Тільки час  десь  літає луною,

Ми будемо завжди з тобою.

 

Реве та стогне Дніпр широкий.

Південний Буг, та Десниця.

Київ наша прекрасна столиця.

Клімат у нас теплий та вологий.

 

Каштани розцвіли на бульварі.

Гармати Чернігова чекають наказу.

Кам’янець-Подільський застиг у часі.

Подих історії чутно одразу.

 

Іван Франко, Тарас Шевченко,

Леся Українка, Марко Вовчок.

Залишили в історії незабутній крок.

Михайло Грушевський написав історію.

 

Ярослав Мудрий, Князь Володимир,

Богдан Хмельницький, Іван Мазепа.

Таких постатей нам треба.

Хай буде в нашому домі злагода та мир.

 

Наш Руслан літає над землею.

Наші тролейбуси їздять по містах.

Кава Лева, ми пишаємося землею.

Бо родить пшениця та всяка пашниця.

 

Наша гривня має свою вартість.

Нашу думку не зламає ніхто.

Тільки ми вирішуємо хто є хто.

В наших жилах тече впевненість.

 

Наші ліси та залізниць павутиння.

Автодоріг та сіл, які вмирають по собі.

Треба задати питання одне собі:

Чому нам так погано живеться?

Бо самі не знаємо чого боїмося.

Треба збиратися до гурту –  гуртуймося!.

Гімн України гарний твір і буде.

Його ніколи назавжди не забудемо.

 

Будемо свою неньку любити, поважати.

Треба натхненно її без зупину кохати.

Тоді країна об’єднається, і буде в мирі жити.

Так довго треба її до кінця любити.

 

Україна, мати, ненька, батько та село.

Нам так на душі легко та весело.

Коли разом в своїй країні живемо.

Давайте, браття, її без тями кохатимемо!