Незнаними стежками по лісу іду,
Я неодмінно своє щастя знайду.
Незабаром час невпинно прийде,
І воно само мене швидко знайде.
Ти один, а я сам по собі,
Воно таїть таємницю в собі.
Сама з часом відповідь знайшлася,
Як це я сам цього не догадався?
Незнанною водою по річці пливу,
Я неодмінно своє кохання знайду.
Сам не знаю, як це трапилося,
Воно само по собі знайшлося.
Я на далеку доріжку присяду,
Підійму, та міцно його обійму.
Як це воно під носом валялося,
Що так швидко воно знайшлося?