Завірюха у Чернобилі лютує,

Мерзлі квіти білим снігом занесло.

Добру звістку тут ніхто не чує,

Тут померло українськеє село.

Лиш самотні і пусті оселі,

Чорним оком вони дивляться на світ.

Замітає рідну нашу землю

Разом з радіацією білий сніг.

Тільки одинокі самосели

Поживуть вони ще трохи і помруть.

І такії ж люди невеселі

На санчатах їх на цвинтар повезуть.

Хто коли і де згубив сумління?

Полетіти б десь, та тільки сил нема,

Бо страшніше за велике горе

У душі людській Чорнобиля зима.